17 серпня виповнюється рік, як відійшов до Вічності націоналіст-революціонер, офіцер “Тризубу”, засновник “Правого сектора” Андрій “Орест” Козюбчик.
Андрій народився 3 серпня 1981 року у Кривому Розі. На перший погляд, це русифіковане місто не сприяло формуванню християнського і націоналістичного світогляду. Одначе Андрій із юних літ відчував себе патріотом і врешті-решт знайшов своє місце в лавах організованого націоналістичного руху. Рідне місто загартувало його характер, дало важливий життєвий досвід, продемонструвало міцність націоналістичних переконань.
Зацікавившись “Тризубом”, Андрій Козюбчик разом зі своїм товаришем Андрієм Тарасенком (нинішнім очільником громадсько-політичного крила “Правого сектора”) створили у Кривому Розі ініціативну групу цієї організації. Поєднання сміливості і винахідливості дозволяло побратимам втілювати на рідній землі Ідею і Чин українського націоналізму.
Разом із формуванням націоналістичного характеру “Орест” ростив у своєму серці сильну віру в Бога. У рідному Кривому Розі, аби потрапити на Службу Божу до місцевого греко-католицького храму, не лінувався долати численні кілометри (місто має дуже велику протяжність).
Одного разу, відчувши потребу в інтенсивнішому християнському житті, спробував піти в монастир. Свій вибір зупинив на тернопільській обителі братів-францисканців (східного обряду). Проте характер і покликання “Ореста” та харизма францисканського ордену виявилися досить відмінними. “Орест” повернувся до організаційної діяльності, хоч дуже радів кожній зустрічі товаришами-монахами, а стіни тернопільської обителі радо приймали у якості гостей і його, і інших членів “Тризубу”.
У “Тризубі” Андрій займався різними напрямками роботи. Серед них — організаційно-розбудовчий. Андрій мав дар спілкування з людьми, користувався величезним авторитетом не лише серед тризубівців, але й серед молоді із інших націоналістичних середовищ. Це сприяло виконанню поставлених перед ним завдань.
Андрій Козюбчик зарекомендував себе і як чудовий бойовик. Радо брався за виконання складних і небезпечних завдань. Та й, не отримавши завдання, він рідко міг проігнорувати ту чи іншу несправедливість або злочин проти України чи християнства.
Був закоханий у зброю. Як у холодну, так і вогнепальну. Ніж був постійним супутником його життя. Так само був закоханий у світлий образ епохи Середньовіччя. Вів життя лицаря-пілігрима, переїжджаючи з одного міста до іншого у зв'язку з виконанням організаційних завдань. Був байдужим до матеріальних цінностей. Нерідко все, що мав, витрачав на подарунки або допомогу своїм побратимам.
Саме Андрій Козюбчик у 20-ті числа листопаду 2013 року розпочав процес створення “Правого сектора”. Отримавши згоду з боку керівництва “Тризубу”, переговорив з представниками інших націоналістичних середовищ і заклав підвалини структури, яка сьогодні об'єднує тисячі патріотів.
Під час Майдану брав активну участь у силовому протистоянні з прислужниками Януковича. Від перших днів по останні. Напевно, його куля в ті вирішальні дні — 18-20 лютого — покарала не одного пса з “Беркуту” та інших бандитських структур.
Постать друга “Ореста” є чудовою ілюстрацією того, що однією з головних засад націоналістичного руху є Особистість — непересічна, енергійна, жертовна, вольова. Націоналізм, відстоюючи інтереси Спільноти, виховує аристократичні характери. Націоналістичний рух спирається на такі характери, бо інакше просто не зміг би існувати. А найміцніші і найбільш непересічні характери після смерті творять Легенду. Одну з таких легенд створив Андрій Козюбчик.
Оригінал: banderivets.org.ua
