Сьогодні в моді поверхнева конспірологія. Люди сперечаються про те, хто кому агент ФСБ і так далі. Однією з улюблених квазі-конспірологічних тем є так званий “путінський сценарій”.
Розгадуванням цих сценаріїв займаються всі — від невдах-“експертів” до бабусь на лавочці біля під'їзду. Наплодили цих сценаріїв стільки, що можна з десяток серіалів зняти.
Але насправді, аби усвідомити загальні риси реального путінського сценарію, не потрібно бавитися у конспірологію. Потрібно просто тверезо подивитися на події, що відбуваються, об'єднати інформаційні повідомлення, якими нас бомбардують ЗМІ, у єдиний логічний ланцюжок. Путінський сценарій — це не конспірологія. Це реальність, у якій ми живемо, адже цей сценарій доволі успішно реалізується. Хочете знати його суть — читайте тексти мінських домовленостей і слідкуйте за їхнім виконанням.
Реалізація мінських домовленостей забезпечує виконання Україною вимог, які диктувалися Москвою ще навесні 2014 року. Україна знову потрапляє в орбіту імперських інтересів Кремля. Причому московський вплив стає ще сильнішим, адже в тіло нинішньої держави встромлений гачок у формі юридично закріпленого “особливого статусу” Донбасу. Крим “за замовчуванням” залишається російським.
Для того, аби закріпити отриману перемогу, Москві лиш потрібно руками режиму Порошенка максимально ослабити дієві націоналістичні сили, передусім фронтовиків-добровольців. І це також виконується. Добровольчий Український Корпус ще з березня витіснений з фронту (аби бити окупантів, бійцям ДУК доводиться воювати “інкогніто”, під армійськими шевронами, проте і ці схеми через неймовірний тиск на бойових командирів ЗСУ руйнуються). Ведуться спроби його знищення — від брудних інформаційних кампаній до “прощупування” силового варіанту.
“Легалізовані” добровольці також в ненабагато кращій ситуації. Зараз вони відведені з передової. Деякі ефективні та ідейно мотивовані підрозділи розформовують.
За останній рік за ґрати потрапило значно більше націоналістів, ніж за усі роки правління Януковича, і це теж багато про що свідчить.
Російські економічні інтереси в Україні захищені. Стараннями депутатів від Блоку Петра Порошенка голосування за законопроект про націоналізацію російського бізнесу був провалений. Попри постійні розмови про “західні санкції”, Україна продовжує бути економічним партнером Росії.
Що ще потрібно Путіну? Наразі нічого окрім збереження і закріплення того, що було згадано. Інша справа — як це зробити, як довести реалізацію мінських домовленостей до “логічного завершення”. Тобто на порядку денному стоїть виключно технічне питання. Порошенківський режим намагається розв'язати це питання з максимальною ефективністю. Співставивши факти, неважко зрозуміти, що владі вигідні періодичні поразки на фронті. Їй вигідно переконати суспільство, що військовим шляхом питання звільнення Донбасу (не говорячи вже про Крим) не вирішити. Таким чином Порошенко намагається виправдати і легітимізувати в очах суспільства слухняне виконання диктату Москви (лиш це виконання чудесним способом подається як “успіхи української дипломатії”).
Кремлівський сценарій втілюється в життя, і порошенківський режим — його головний виконавець.
Якими ж абсурдними на цьому тлі видаються розмови про те, що суть путінського сценарію — в “дестабілізації ситуації в країні”, “розхитуванні човна”, “зростанні недовіри до влади”! Адже Путіну вигідно діаметрально протилежне — стабільність режиму Порошенка, який наразі його цілком задовольняє. Зміцнення порошенківського режиму — це запорука реалізації імперських інтересів Кремля.
За таких умов патріоти, котрі говорять про недоречність антирежимного спротиву і переходу до революційної боротьби, несвідомо діють на користь Москви. Путіну вигідна не “дестабілізація”, а те, щоб українці покірно дивилися, як у них крадуть територію, суверенітет, майбутнє.
Оригінал: banderivets.org.ua
