Андрій
СТЕМПІЦЬКИЙ
Багато питань
задають "Правому сектору" щодо нашої протидії режиму саме зараз, під
час війни: "Чи доцільно в такій ситуації послабляти владу?",
"Навіщо ще й другий фронт?" і так далі.
Для початку
внесемо ясність: для нас абсолютно не є першочерговим саме силове протистояння
з системою. Головною є ціль - зміна безхребетної поведінки держави на позицію
захисту державних інтересів. Проте правих мітингів і маршів влада чомусь не
чує... А коли гине Батьківщина — її порятунок є обов'язком кожного українського
патріота!
Окуповані частина
Донбасу і Крим — це дійсно дуже велика проблема. Українським формуванням
практично забороняється повноцінно воювати ще з лютого цього року (та й раніше
“перемир'я” давалося взнаки). Українські бійці мужньо стоять на позиціях, але жодних
наступів “головнокомандувачем” навіть не планується. Ніби існують "Мінські
домовленості", але чомусь сепаратисти досі утримують Мар'їнку і
Красногорівку, хоча за домовленостями їх мають повернути державі Україна.
Питання Криму навіть не піднімається.
Хто не може і не
хоче організувати визволення довіреної території? Хто не дає можливостей для її
визволення? Хто заплющує очі на нахабство і обман російсько-терористичних
військ та прогинається під умови Путіна?
Ми не бажаємо
створювати другий фронт. Але без політичних механізмів виграти Визвольну війну
неможливо. Без політичних механізмів нереально знищити корупцію, злочинність,
бідність. А для застосування цих механізмів потрібна політична воля! Порошенко,
Аваков і компанія їх не мають. Що залишається?
Або ми всіма
доступними методами тиснемо на них і вони починають діяти як державники, або
йдуть на смітник історії.
Командир ДУК Андрій Стемпіцький
