47,7% опитаних
Київським міжнародним інститутом соціології готові заради миру погодитися на
надання російській мові статусу другої державної. 33,3% опитаних готові заради
миру погодитися на остаточне відділення анексованого Росією Криму від України,
26,4% – на надання автономії самопроголошеним "ДНР" і
"ЛНР", 24,7% – на амністію сепаратистів, а 21% – на федералізацію
всієї України.
Об'єктивність
наведених даних соціології залишається під знаком питання.
Але варто
відзначити два моменти.
По-перше,
поширення подібних повідомлень саме по собі виступає способом пропаганди.
Нерідко “об'єктивні соцопитування” просто програмують реальну соціологічну
ситуацію (цей прийом активно використовувався у виборчій кампанії Порошенка —
ЗМІ постійно публікували завищені рейтинги Порошенка і таким чином показували
його “безальтернативним” кандидатом). Під час війни такі інформаційні “вкиди”
мають каратися як прояв пораженства.
По-друге,
протягом тривалого часу порошенківська команда та й, зрештою, сам однотуровий
гарант проводять доволі масштабну кампанію по переконуванню українців у тому,
що Росія — нездоланний ворог. А тому військовий конфлікт має вирішуватися не
інакше, як шляхом компромісів.
На перший погляд, ситуація парадоксальна, адже одне з
завдань державної влади під час війни — підтримувати у суспільстві належний
рівень мілітарних настроїв, оптимізму, завзятості, а також поборювати будь-які
прояви пораженства. Але це логіка
державних мужів, а не бариг, для яких держава — це всього бізнеспроект.
